1-5

Продовжуючи аналіз пунктe 9.3. Стратегічні комунікації Аналітичної доповіді щодо внутрішнього та зовнішнього становища в Україні у 2016 році зауважу.

Аналіз сфери стратегічних комунікацій уможливив укладачам виділити низку заходів до її удосконалення:

  • ухвалити рамковий документ, яким визначити суб’єктів реалізації, загальну систему та механізм координування стратегічних комунікацій. Це здається більш обґрунтованим, ніж внесення системних поправок (доповнень відповідними положеннями) до чинних нормативно-правових актів;
  • забезпечити реалізацію координування стратегічних комунікацій у спосіб створення на базі РНБО України постійно діючої міжвідомчої групи з питань стратегічних комунікацій, взявши за модель її формування та функціонування досвід групи з інформаційної безпеки. Альтернативою може стати покладання відповідних повноваженнь на профільне міністерство, яким є Міністерство інформаційної політики України, проте для цього необхідним є відповідне кадрове та фінансове забезпечення.

Щодо першого заходу.

Одразу ж зауважу, що поняття «рамковий документ» вкотре є калькуванням з англійської. У внутрішньому праві воно практично не застосовується натомість здебільшого поняттям рамковий документ позначають документ, який визначає домовленість сторін про те, як буде відбуватися співробітництво. Причому умови рамкового документу на вважаються остаточними. Тож, застосування даного терміну є абсолютно невірним і не відповідає контексту описуваного явища.

Я вже неодноразово у своїх публікаціях писав про те, що трансформація суспільних відносин зумовлює необхідність у зміні підходів до державного управління, впровадження нових підходів нового світогляду. На моє переконання стратегічні комунікації саме і виступають тією системою в рамках якої, формується, транслюється, реалізується державна політика. Саме тому, з метою регулювання суспільних відносин  у сфері стратегічних комунікацій постає необхідність в розробленні окремого нормативно-правового акта, в кому будуть визначені суть, зміст форми та методи, складові та інші важливі параметри ефективного функціонування системи стратегічних комунікацій в Україні. Це має бути закріплене Законом, але ніяк не «рамковим документом», на який помилково зазначено в аналітичній доповіді.

Так само, в рамках аналітичної доповіді є недоцільним вживанням таких слів, як «це здається…», адже інформаційно-аналітична діяльність —це особливий вид діяльності, в якому є місце лише науковим прогнозам, і науково обґрунтованим сценаріям розвитку різних подій та явищ.

Щодо другого заходу.

Другий захід теж викликає суттєві зауваження. По-перше некоректно вжито термін «координування», правильно застосовувати термін «координація». По-друге, координація, так само як і взаємодія і організація і планування — виступають функціями управління. Тому говорити про координацію того, що ще не створено, або взагалі висвітлювати лише одну функцію управління є невірним. Кращим було взагалі сказати про організацію управління системою стратегічних комунікацій.

Для документів такого рівня є неприпустимим граматичні помилки. Так у слові «повноваженнь» помилково написано дві літери «н». На жаль пропозиції обмежилися лише перетягуванням ковдри на себе з боку РНБОУ. Хоча абсолютно логічно було б принаймні задекларувати про створення Міністерства стратегічних комунікацій.

Водночас з незрозумілих причин, в тексті аналітичної доповіді стосовно зовнішнього та внутрішнього становища України відбувається реклама Центру передового досвіду з питань стратегічних комунікацій (The NATO Strategic Communications Centre of Excellence, або NATO StratComCOE).

Напевно корисним є порушення питання щодо необхідності підготовки та впровадження в Україні уніфікованих підходів до навчання фахівців у сфері стратегічних комунікацій. Однак не зовсім можна погодитись щодо відвертого лобіювання розроблених в НАТО стандартів, зокрема  STANAG, використовуваного в Альянсі. Ще раз наголошу, що йдеться не про формування відомчої структури стратегічних комунікацій в рамках Міністерства оборони України, а формування національної системи стратегічних комунікацій — системи на рівні держави. Тому недоцільно переносити військові стандарти на весь спектр суспільних відносин.

В рамках даної доповіді відзначено, що  «у відповідь на інформаційні виклики гібридної війни важливо обрати адекватні засоби протидії, зокрема інформаційно-психологічні операції та публічну дипломатію як важливі складники стратегічних комунікацій».

Говорили та балакали, сіли і заплакали…

Весь час говорили про систему стратегічних комунікацій, але завершили лише окремим компонентами даної системи: інформаційно-психологічними операціями та публічною дипломатією.

Про автора

Close